Розташування
с. Липівка
Липівка – давнє багатонаціональне поселення, перша згадка про яке датується 1390 р. Спочатку воно мало назву Ляцьке (згодом Ляцьке-Шляхетське), сучасна назва з’явилась у 1946 р.
Перші письмові згадки про місцевий храм датуються 1578 роком. Але сучасна Церква Воскресіння Христового збудована у 1700 р. у західній околиці села, де у 1711–1724 рр. діяв чоловічий Свято-Троїцький монастир. Після закриття обителі святиня була розібрана та перевезена у центр села, де у 1728 р. наново збудована як парафіяльна церква. Вона є найстарішим збереженим дерев’яним храмом Тисмениччини.
Споруда тризрубна, одноверха, хрещата в плані, вирізняється восьмибічною навою. Первісно церква мала ґонтовий дах. Ймовірно, у 1908 р., коли добудовували захрестію, будівлю перекрили бляхою. Нижній дах храму був перекритий бляхою у другій половині ХХ ст.
У зв’язку із російською окупацією Галичини під час Першої світової війни громада Ляцьке-Шляхетського перейшла на православ’я. У 1946 р. греко-католицька парафія увійшла під тиском влади до складу РПЦ. У радянський час храм не закривали.
З історією монастиря та церкви тісно пов’язана чудотворна ікона «Богородиця-Одигітрія», яка написана, за свідченнями експертів, наприкінці ХVII ст. Не виключено, що її автором міг бути Й. Кондзелевич. На головах Пресвятої Богородиці і Дитятка Ісуса є срібні позолочені корони, виготовлені в 1887 р. (до того часу вони були намальовані).
Із 2000 р. чудотворна ікона перебуває у новій церкві Св. Йосафата. Щороку, 6 липня, парафіяни Липівки та навколишніх сіл урочисто несуть образ на молитву на місце її об’явлення в лісі біля старого дуба та монастирського джерела, де стояла чернеча обитель.
Сьогодні це діючий храм, який належить громаді УГКЦ.
Пам’ятка архітектури місцевого значення