Фото Андрій Бондаренко
Розташування:
вул. Бандери, 64, м. Бурштин
Будову першого дерев’яного костелу в Бурштині було розпочато в 1731 р. з ініціативи Софії Чарторийської, а завершено орієнтовно біля 1740 р. її наступником Павлом Бенуа. Розбудовуючи місто, він запросив до Бурштина монахів ордену тринітаріїв. З монахами, головним завданням яких був викуп християнських бранців з турецької неволі, він познайомився, будучи послом Речі Посполитої у Туреччині. Згідно акту, підписаного 1 вересня 1740 у Галичі, правитель зобов’язався передати у власність монахам згаданий костел та збудувати монастир.
Спорудження мурованого монастирського комплексу із храмом було розпочато в 1743 р. і тривало понад 25 років. У 1774 р. костел освятили під титулом Святої Трійці.
Через 9 років після освячення австрійський імператор Йосиф II розпорядився закрити більшість монастирів у державі. Під своєрідне «скорочення» потрапив і бурштинський осередок ордену тринітаріїв. Будівля монастиря частково була розібрана і продана, а костел у 1784 р. переданий римо-католицькій парафії.
У документах зафіксовано, що у 1829 р. перед фасадом костелу закладено фундаменти вежі-дзвіниці. Зведена вона була між 1829-1840 рр. власником міста графом Ігнацієм Скарбеком. До 20-30-х рр. ХХ ст. на вежі був годинник.
Святиня пережила кілька пожеж у ХІХ - першій половині ХХ ст., після яких, однак, відроджувалась. Храм, який пережив дві світовій війни, у 1951 р. закрила радянська влада, будівлю було перепрофільовано під бібліотеку і спортивний зал школи, а на початку 1980-х рр. приміщення використовували як склад рибних кормів. У 1990 р. на складі виникла пожежа, в результаті якої була пошкоджена вежа костелу.
У 1991 р. святиню повернено римо-католицькій громаді. Два роки потому, після ремонту, костел був знову відкритий для вірних.
Інтер'єр храму набув теперішнього вигляду після реставрації у 2014 р.