Сергій Борис
Сергій Борис

Є кілька причин поїхати на вихідний у Вигоду, що за Долиною. Там збереглася унікальна для України вузькоколійна залізниця, і нею ходить екскурсійний потяг – «Карпатський трамвай». Там знаходиться особливий музей «Центр спадщини Вигодської вузькоколійки».

Створений за підтримки Євросоюзу в рамках ініціативи «Карпатські вузькоколійки», за кілька років він обріс інфраструктурою, став візит-центром краю і виконує функцію туристичного роздоріжжя. А ще – змінив селище. Плюс гори на віддалі витягнутої руки, ріка Мізунька з водоспадами, мінеральні джерела.

З Франківська у Долину – півтори години часу, п’ятнадцять хвилин з Долини – і ми у Вигоді. Є кілька нюансів, про які варто знати туристам ще на етапі планування мандрівки.

«Центр спадщини Вигодської вузькоколійки» відчинений п’ять днів на тиждень: середа – субота з 8.00 до 17.15 та в неділю з 9.00 до 17.00, година обіду з 12.00 до 13.00. Це поки єдине місце у Вигоді, де туристів приймають без попереднього дзвінка. Решта атракцій, в тому числі «Карпатський трамвай», працюють тільки тоді, коли назбирується досить екскурсантів. Якщо хочете поїхати сім’єю, то треба бути готовим приєднатися до туристичної групи. Або домовлятися про індивідуальний прийом. Дзвонити краще кілька днів наперед.

«Карпатський трамвай» у Вигоді шукають за коліями – вони перетинають центральну дорогу. Орієнтир – пам’ятник паровозу і прапори на щоглах. Вітер тріпоче стягами України, ЄС і місцевого деревообробного підприємства, яке відновило вузькоколійку та запустило потяг.

Біля постаменту влаштований перон і вокзальна каса – «Туристичний кіоск №1». На ньому постер з годинами руху, маршрутом, вартістю поїздки і номером телефону.

Центр спадщини – метрів п’ятсот далі за колією. Примітна будівля у баварському стилі. Сучасний фахверк відтінений зеленню невеличкого парку. Поміж столітніми соснами і дубами – бруковані алеї, лавочки, місток «любові» з іменними колодками. Фотозони «Я люблю Вигоду» та просто «я люблю» – серед білих валунів з кованою парочкою зазвичай фотографуються закохані і весілля. Де-не-де штучні кам’яні розсипи, по них драпаються діти. Дитячий майданчик із гойдалками також не порожній.

Парк межує з міським пляжем під горою на березі стрімкої Свічі. Доріжка, ніби набережна, веде до оглядової вежі і спортивного майданчика – два десятки снарядів чекають охочих повправлятися. Поруч невелике підвищення із заїздом для візків – місце, звідки милуються довколишніми краєвидами. Парком гасає зграйка малих роверистів – раз за разом повертає на підйом, щоби злетіти з висоти.

На пляжі – людно. Саме в цьому місці стрімкі перекати гірського потоку перетворені на глибоке плесо, завдовжки кількадесят метрів. Плавців більше, ніж любителів сонячних ванн. Берег під горою підпертий плитами, з них стрибають малі і дорослі.

Доступні для візочників локації, автостоянки, роздягалки, контейнери для відходів, які передбачають сортування сміття, громадський безкоштовний туалет з 9.00 до 20.00 і до 18.00 у вихідні,– вся ця супутня інфраструктура на пляжі і в парку довкола «Центру спадщини Вигодської вузькоколійки» постала завдяки проєкту з Євросоюзом. Проєкт активізував громаду й «штовхнув» місцеву туристику – «алею казкових героїв» навпроти парку відкрив місцевий лісгосп, підприємці об’єдналися у кластер «Бойківський колорит».  Центр спадщини є його віссю і вітриною – представляє, просуває, рекомендує атракції, ферми, садиби, презентує різні можливості відпочинку у Долинському районі.

«Центр спадщини Вигодської вузькоколійки» виглядає одночасно давнім і новим. Так і є: це найстаріший будинок селища Вигода, пам’ятка 1885 року, колишня резиденція австрійського барона Леопольда Поппера фон Подгарі, власника місцевих лісів, засновника першого вигодського тартака (лісопильні) та першої у Карпатах вузькоколійної залізниці.

Колію збудували вздовж річок Свічі і Мізуньки вглиб гір у 1890 році – щоби рубати і возити ліс. Спочатку вагони і платформи тягали коні, пізніше їх замінив паровоз.

До початку Першої світової війни це було родинне обійстя Попперів – деревообробну справу батька після його смерті підхопив син Александр. У Вигоді на початку ХХ ст. працював завод, на якому виготовляли дерев’яні заготовки для музичних інструментів – крам розходився по всій Австро-Угорській імперії і за її межі.

Польська доба змінила все – в маєтку була спочатку штаб-квартира військових, а потім офіс однієї з компаній, яка також рубала і переробляла ліс на колишніх попперівських потужностях.

В радянський час після Другої світової будинок використовували як сільський клуб, а потім і зовсім зачинили. В середині 2000-х це була майже руїна. Друге життя пам’ятці дало відкриття у 2015 році першого в Україні центру історичної та природної спадщини.

Зараз це музей, візит-центр і конференц-зала під одним дахом. Для туристів є вбиральні, душ, шафки, де можна залишити рюкзаки чи верхній одяг. Відокремлена зона відпочинку з каво-машиною та колекцією карпатських чаїв. Вільний доступ до інтернету.

У головній залі, де рецепція, презентують місцеві продукти – чаї та пряники, сувеніри та прикраси з дерева ручної роботи, ляльки, народні музичні інструменти, іграшки. В окремому ящику – дерев’яні мечі та сокири, сучасні битки. «На кожен товар є свій купець», – посміхається адміністраторка. Нам вона пропонує сопілку – на відміну від виробів з сувенірних ринків Гуцульщини, ця звучить треллю.

Одне крило будівлі відведене під музей. У ньому чотири секції і кінозала. Кіно – частина екскурсії. Півгодинний фільм спеціально створений для Центру спадщини і оригінально розповідає про історію Вигоди – від доісторичного періоду та часу виникнення Карпат. Фільм знайомить зі світом місцевих мешканців – бойків, розказує про шарм їхнього простого  життя в серці західних Горганів, про збережені культуру і традиції. Озвучений п’ятьма мовами – українською, англійською, польською, російською та німецькою. «Важливо знати цю землю, щоби почуватися на ній, як удома», – супроводить початок кіноперегляду екскурсовод.

Експозиція у музеї оригінальна і багато в чому неочікувана. Інтерактивна – експонати не просто щось показують чи про щось розповідають, а роблять це у формі ігор, завдань, до яких треба знайти відповіді, з ними треба взаємодіяти. Зали, відповідно до своїх тем, різняться ще й світлом і перегукуються з пам’ятками історії і природи, які можна бачити з «Карпатського трамваю». Наприклад, реліктове болото Ширковець тут подане як «Казкове болото», в якому можна відчиняти віконечка і знаходити «казкові» рослини з Червоної книги.

На зеленій «лісовій» локації все – про дерева, їхнє життя та їхніх мешканців. От колона – стовбур дерева, в ньому віконечка і дверцята, всередині під збільшуваним склом жуки і гусениці. «Хто в дереві живе?» – спонукає поближче роздивитися гід.

Укладаємо з магнітиків харчовий ланцюг лісу, проводимо кульку ходами мурашника, рахуємо кільця-роки на спилах різних дерев, складаємо з пазлів пташку, впізнаємо, складаючи «п’ятнашки» гриби і знаходимо їх у вітринах. Вітрини теж треба знайти – вони під кришками, з-під яких ледь-ледь пробивається світло.

А от щоби дізнатися, хто живе на дереві в дуплі і поруч в норі, треба туди дістатися. Якщо пролізти всередину «дерева», опиняєшся в невеличкій залі. В ній можна сісти перед монітором – подивитися музичне відео про карпатських звірів, які своїми домівками мають нори.

Звуки птахів на стенді поруч можна послухати – є навушники. Натискаючи на кнопки поруч із зображенням, дізнаєшся про спів жайворонка, крик чаплі, голос дятла. «А ви думали, що дятли лиш стукають?» – провадить екскурсовод.

Така ж голуба «річкова» зала – виявляється, за лускою можна визначити, скільки років рибі, можна скласти «портрети» кількох мешканців гірських рік.

Локація, присвячена колії та життю людей, більш демонстраційна. Макет місцевості – тутешніх гірських кряжів із позначеними вершинами. Макет давнього бойківського обійстя – подібні можна бачити на Долинщині. Деревообробні інструменти та знаряддя побуту.

А ще макет паровоза. Дітей з нього за вуха не відтягнути – на екрані в кабіні зміїться вузькоколійка, і якщо стати за кермо, нею можна «проїхати» частину маршруту «Карпатського трамваю».

Все це доповнюють монітори з тематичними відео «Традиції виробництва з дерева» та «Промислова заготівля деревини» – також п’ятьма мовами.

Додаткові можливості відпочинку у Вигоді і довкола забезпечує кластер сільського туризму «Бойківський колорит». Він об’єднує понад 20 підприємців зі сфери гостинності.

Кластер пропонує розміщення в місцевих садибах та створив програму, що може затримати туристів до 5 днів: відвідування «Центру спадщини Вигодської вузькоколійки», подорож вузькоколійкою «Карпатський трамвай», дегустаційний екскурс у медоварню «Чорна бджола» у Вигоді, відвідування овечої ферми із сироварнею «Дубовий Кут» у селі Новий Мізунь, «Доброї» еко-ферми свійських тварин та еко-ферми «Вікінги Карпат» у селі Шевченкове, атракції «Кузня», пропонують «Сон на вуликах» і меди у господарстві «Карпатські бджоли» в селі Тростянець, подорож стежками та лабіринтами «Скелі Довбуша» у селі Бубнище та інше.

Учасники кластеру свого часу входили до ще одного транскордонного проєкту регіональної співпраці ЄС «Карпатська мережа кулінарної спадщини», асоційованим партнером якого була Європейська мережа кулінарної спадщини з представництвом у Швеції. Тож тепер вигодці дуже активно розвивають «смачну» складову туризму. На цьому особливо спеціалізуються у садибі «Дарваїв кут», що у селі Старий Мізунь – пропонують вихід на полонинське господарство з дегустацією. Господиня «кута» Оксана Клебан – голова підрозділу Спілки сприяння сільського зеленого туризму в Івано-Франківській області.

За її участі у кінці травня на Скелях Довбуша провели перший гастрономічний фестиваль «Бойківський борщ». Надалі він стане щорічним. А нещодавно привезли нагороду за перше місце з тернопільського етно-квест-фесту «Борщик у глиняному горщику». Там представляли бульбяні пироги по-бойківськи та желізний борщ.

Поки що немає єдиного маршруту, який би у сезон – від початку травня до кінця жовтня, – пов’язував усі туристичні пропозиції з довкола Вигоди. Це треба робити самостійно, або звертатися по допомогу в «Центр спадщини Вигодської вузькоколійки» та до Оксани Клебан.

Може, це й на краще – варто лиш увімкнути творчий підхід і поїздка вихідного дня у Вигоду перетвориться на кількаденний авторський тур з бойківським колоритом.

За матеріалами https://sotka.life.