Андрій Костишин
Андрій Костишин

Варто відвідати:

Церква святого Миколая в Лучинцях

Панорамний оглядовий майданчик у Чесниках

Церква святого Михаїла (стара) у Чесниках

Церква святого Михаїла у Чесниках

Сироварня

 

Зовсім нещодавно прочитав пост-захоплення Руслани Василюк про візит до Чесників та чудову атмосферу, яку створила під час перебування тут пані Роксолана Росоловська.

Оскільки у Чесниках я був давно і за цей час там змінилося багато, погода була прекрасна, то вибір маршруту поїздки на найближчий вікенд було зроблено миттєво.

Вайбер-листування з Роксоланою взагалі розклало все «по поличках». Дуже зацікавила запропонована церква у Лучинцях. Здивувала тільки фраза: «Не спішіть. Закладайте по часу годин 5-6». Інтрига. Що ж там робити стільки часу? Але й справді, ми там були шість годин.

Отож, про все по черзі.

Першою зупинкою нашої подорожі стала церква у селі Лучинці. Тут нас зустрів парох о. Роман. Поки ми чекали Роксолану, він уже почав розповідати про храм, земляний насип, який є штучним і для насипання якого використали 2500 (!!!) фір землі. Уявляєте? І про місця у пагорбі, куди влучали снаряди у часи великих війн. Навколо все чистенько, акуратно, красивий краєвид. Але так вже хочеться у храм! Адже про чудотворну ікону Матері Божої з Лучинців я вперше (і востаннє) прочитав у книзі Івана Драбчука "Чудотворні ікони Прикарпаття" (2003 р.), але жоднісінького разу тут не був.

А ось і наш гід – Роксолана. Як не дивно, але вона почала свою розповідь про … о. Романа. Як виявляється, він є одним із нечисленних отців-екзорцистів Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Отже, заходимо у храм…

Церква святого Миколая – типовий зразок архітектурної школи Василя Нагірного – автора понад 250 проєктів церков на території сучасної України, Польщі та Румунії, збудована у 1901-1903 роках. Уся історія храму пов'язана із чудотворною іконою, яка з мистецької точки зору була простою копією, намальованою на папері.

Коли я її роздивлявся, сам дивувався. Адже звик бачити такі ікони великими, у позолоті, десь за престолом чи на окремому місці. А тут – маленька ікона біля тетраподу. Якось усе так просто тут.

У 1860 році у будинку місцевих мешканців Кугнатів ця іконка самовідновилася, тобто бувши уже давньою, втративши кольори, покрившись кіптявою від свічок, якими тоді опалювали хату, раптово фарби почали повертатися на зображення. Ікону перенесли до місцевого храму. Двічі ікона залишалася неушкодженою, коли храми нищили, її мали з собою паломники на чолі з владикою Андреєм Шептицьким під час відвідин Ізраїлю у 1906 році. А тоді це була визначна і дуже важка місія. Літаків не було, шлях довгий.

А тепер завершимо розповідь про храм. Нижній ярус іконостасу та вівтарі – це роботи початку ХХ століття. Верхні яруси іконостасу та розписи – уже не дуже далеке минуле, мають дещо меншу мистецьку цінність. Тут є цікаві книги, які є першоджерелами в історії цієї ікони. Такі книги не тільки є духовним скарбом. Тут бачимо і сліди куль, і автографи, що служили захистом від виривання сторінок. Отець Роман усе це розповідає із усмішкою та великою любов'ю.

Ну що, їдемо далі? Ні, наприкінці неодмінно варто прогулялися селом до каплиці, яка була встановлена на місці хати, де обновилася ікона. Каплиця зовні сучасна. Знаєте, як то буває))). Але насправді їй більше 100 років. Не дуже хотілося покидати Лучинці, але нас ще чекають Чесники. Отож, вперед!

Перша наша зупинка – доволі відома панорама села Чесники на з'їзді із траси. Чесники – село, яке назване на честь того, що начебто тут жили дуже чесні люди. Може, колись так і було. А зараз, кажуть, не завжди так є.

Тут начебто усе знайоме. Але наш гід демонструє, що я помиляюся. Із заголовку репортажу видно, що колись тут був замок. Однак, зараз і сліду від нього не залишилося. Тільки рельєф. На місці палацу – молокозавод. Однак, є багато цікавих місць окрім нього.

У Чесниках зараз небагато хат – всього 250. П'ята частина яких пустує. А село є одним із найдавніших у Рогатинському районі. Воно відоме ще з ХІІІ століття. Наш гід робить цікаві акценти на місця, на які б точно не звернув увагу. Тут – курна хата, збережена до наших днів, а там – руїни хати, де проживала жінка, яка працювала повитухою. Повага до неї у селі була такою великою, що люди, яким вона допомогла прийти на світ до кінця життя при зустрічі цілували її руку.

А ось ще один храм Василя Нагірного, збудований у 1906-1914 роках. Важка у нього історія. Як писав архітектор у своїх замітках, що не все у Чесниках йде по плану, адже кошти, необхідні для будівництва, просто викрали і люди ще раз збирають їх на добудову.

До речі, цей храм має доволі оригінальну архітектуру – він кам'яний, одноверхий. Однак, форма центрального купола має певні неготичні риси, що не характерно для проектів Нагірного. З іншого боку, саме така форма купола на фоні географічного положення церкви підсилює візуальне сприйняття та велич храму. Все-таки, Василь Нагірний був дуже талановитим.

Але не лише ця церква є забутою перлиною Чесників.

Є ще одна, до якої ми поїхали не  одразу, а після відпочинку та відвідування дегустаційного залу опільських олій. Ми їдемо до Роксолани додому. Вона із родиною повернулася до Чесників з Києва декілька років назад. Відновили стару хату і відкрили міні-бізнес – крафтові олії. Тепла зустріч, наче ми знайомі багато років. Сідаємо за стіл. Домашній хліб, смачні олії, оригінальне морозиво, смачнючий джин. А з травня тут будуть ще й розваги. Казка!

Опісля їдемо до церкви св. Михаїла. Тієї, що в кінці села. На жаль, всіма забутої перлини, яка є однією із найдавніших храмів Івано-Франківщини – XIV століття. Уявляєте. Цей храм є пам'яткою архітектури національного значення, однак ніхто не знає, де його документація. У літературі зустрічаємо три різні назви цієї церкви – св. Михаїла, св. Миколая, Вознесіння Христового. Тут важко розібратися.



Збудована у  XIV столітті, оборонного типу, у минулому – із дерев'яним закінченням, на основі тридільного плану з ширшою серединою. Контрфорси добудовані у ХІХ столітті. Як пише дослідниця Галина Шевцова: «церква у Чесниках – найдавніша і, мабуть, найвражаючіша споруда з когорти храмів перехідного типу». Тобто від архаїчних до більш класичних стилів.

Так, я тут уже бував. Але скільки всього не бачив! Роксолана розшифровує символіку хрестів на подвір'ї церкви, звертає увагу на цікаві написи. Її сім'я – це ще й місцеві активісти, які відроджують зацікавленість селом. Наприклад, нещодавно віднайшли місце масового знищення євреїв у селі та облагороджували його.

Думаєте це все? А от і ні. Наприкінці їдемо на маленьку крафтову сироварню, де готують сир за швейцарською технологією. Тут смачно, тут класно. А ще вершки! Їх тут сметаною називають. Але це ж вершки!



Для любителів пікніків додам, що у лісі над Чесниками є гарні місця для багаття.

Сонце уже сіло за небокрай. Ми тільки тепер покидаємо Чесники.

І дуже хочемо повернутися сюди знову!

Як доїхати? Практично весь шлях як з Івано-Франківська, так і зі Львова пролягає національною автомагістраллю Н 09. Її стан майже скрізь відмінний. Тому проблем з доїздом немає.

Щоб доїхати до Лучинців, потрібно у селі Бабухів не пропустити вказівник «Лучинці 1», який веде на вузеньку сільську дорогу. Орієнтиром є церква, яка видніється праворуч на підвищенні. Стан дороги цих двох кілометрів цілком задовільний. Дорога асфальтована. Для подорожуючих зі Львова раджу увімкнути GPS, бо вказівника з цього боку немає і легше «проскочити» поворот. Орієнтиром тут може слугувати старий сільський магазин ліворуч у селі Бабухів.

Щоб доїхати до Чесників, потрібно у Рогатині за залізничним переїздом з'їхати на об'їзну дорогу, яка, до слова, зараз у відмінному стані (за винятком другого залізничного переїзду) та виїхати праворуч на трасу Н 12. Тут 2 км дорога у вкрай посередньому стані, а далі - знову відмінна. Також на цю дорогу можна виїхати біля костелу в Рогатині. Однак, так буде зручніше мандрівникам зі Львова.

Увага: поворот на Чесники малопомітний, вказівник відсутній, тому раджу підключити GPS.

Для подорожуючих громадським транспортом: з Івано-Франківська до Рогатина курсують регулярні маршрутки. Для візиту в Лучинці достатньо вийти на трасі біля вказівника та прогулятися пішки. Це зекономить ваш час. Для візиту в Чесники можна доїхати до центру Рогатина, далі шукати спосіб добратися до Чесників чи поїхати прямим автобусом «Івано-Франківськ – Бережани», завчасно попросивши водія зупинитися біля повороту на Чесники.

До слова. Якщо вам захочеться розпочати мандри з пікніка, то для відвідувачів, які рухатимуться з боку Львова по Н 09 неподалік с. Черче облаштована локація. В урочищі Вилінь лісівники відкрили у 2019 р. однойменний рекреаційний пункт (координати GPS: 49.440842 24.531614). Рекреаційна зона розрахована на 60 осіб, на території розташовано 5 альтанок, мангали, для дітей гойдалка, пісочниця, а ще – цікаві інформаційні стенди про поведінку в лісі, про те, як вирощують та доглядають ліс.  

Контакти:

Роксолана Росоловська (гід): 067 687 90 07.

Отець Роман Дубік (парох у Лучинцях): 067 145 85 96.  

Фото: Андрій КостишинМаксим Рітус, Yulia Kadubets.

Всі права застережено. Повне або часткове використання матеріалів дозволяється тільки за умови активного, прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретний матеріал та згадки першоджерела не нижче другого абзацу тексту.