Стародавня столиця Галицько-Волинського князівства та місто, що дало назву цілому історичному регіону Галичина…
Але насправді все не так. Сучасний Галич це, як водиться, трохи не той самий Галич, що був столицею давньоруского князівства. Він отой самий давній Галич поряд – трохи більше 5 км і зветься нині Крилос.
Та сьогодні мова піде про Галич сучасний. Невеличке містечко (трохи більше 6 тис. мешканців), центр однойменного району на Франківщині. Тут також трохи є що подивитися.
Повертаючись раховозом з Ясіня до Львова і маючи в запасі декілька годин, раннього серпневого ранку виходжу на станції “Галич”.
Як заведено станція знаходиться далеченько від центру, по інших бік Дністра і до середмістя через річку веде перша цікавинка Галича – доволі великий, але наразі лише пішохідний ажурний металевий міст. Збудований на заміну старого дерев’яного, він постав у 1910-12 рр. Проект розробило краківське бюро фабрики машин Заліневського. Спочатку міст слугував не тільки пішоходам, але і транспорту, і тільки коли у 1984 р. поруч збудували новий бетонний автомобільний, цей перетворили виключно на пішохідний. Довгий час він був в аварійному стані, офіційно рух по ньому взагалі було заборонено, але вже у 2000х роках його відремонтували.
За мостом дві цікавинки – пам’ятний знак у вигляді якоря про судноплавство на р.Дністер і з іншого боку – стара колона, що її оновили зовсім нещодавно. Встановили її 1858 року на честь цісарсько-королівського намісника Галичини Агенора Голуховського в подяку за його підтримку у спорудженні вже згаданого дерев’яного мосту через Дністер. Поруч з колоною – ще одна пам’ятка австрійської доби – встановлена у 2й половині 19 ст. реперна точка – невеликий бетонний стовпчик – геодезична мітка висоти 247,15 м над рівнем моря.
Мостом виходжу до головної площі містечка – Майдан Різдва. Ще тільки світає, місто порожнє, лише я, двірник і зграйка вуличних псів… На майдані з оригінальним тлом висхідного неба мене зустрічає наступна цікавинка Галича, що й дала назву площі – церква Різдва Христового.
Церкву збудовано ще у 13 ст. (хоча датування дуже непевне, але повіримо на слово). Велика помпезна дзвіниця поруч – зрозуміло новодєл, хоча збудована в стилі церкви (от тільки без золотого купола обійтися, звісно ж ніяк).
Хоча і від самої церкви з тих часів лишилися хіба фундаменти і частина стін, позаяк церкву неодноразово руйнували загарбники.
Нинішній вигляд вона набула в основному за час реставрації 1904-1906 рр. за проектом Льва Левинського (не плутати з Іваном Левинським – відомим будівничим Львова, Лев – його племінник).
На подвірї церкви збереглася стара маленька дерев’яна дзвіниця, пам’ятник в’язням табору Талергоф (1929 р.) та дуже детальний і гарний макет Давнього Галича.
Посеред Майдана Різдва встановленно кінний пам’ятник звісно ж Данилу Галицькому (1998 рік, скульптор О. Пилєв та архітектор О. Чамара).
Виглядає доволі незле.
Від пам’ятника до церкви Різдва тротуарна плитка зафарбована візерунками на давньоруські мотиви. Дивиться непогано.
На жаль від старих часів не збереглися ані ратуша, ані костел, Хоча на майдані й збереглося декілька старих кам’яниць.
і от ще:
Від майдану за церквою Різдва починається вулиця Караїмська. Місто мало потужну караїмську громаду чи не від часу свого заснування. Колись була і божниця, наразі зберігся цвинтар та відкрито музей караїмської культури.
Як вже писав, старий костел на Майдані Різдва не зберігся, але в бічній вулиці, що йде попід Галич-горою – Ярослава Осмомисла стоїть невеличкий костел бл. Якова Стрепи і св. Іполита. Якщо вірити сайту Львівської Архідієцезії РКЦ в Україні збудований він 1780 року.
Але головна атракція Галича – звісно ж його замок, вірніше те, що від нього лишилося. Він близенько – по мапі прямо тут обабіч Майдану Різдва, однак йти до нього довгенько. Сходами піднімаюся на Галич-гору, через доволі захаращений та занехайний парк нарешті виходжу до руїн.
Власне від Старостинського замку (який для спрощення частіше звуть Галицьким) лишився фрагмент стіни та залишки башти, яку вже в наш час відреставрували. Кам’яний замок постав тут у 14 ст. на місці давнішого (ще початку 12 ст.) дерев’яно-земляного укріплення.
Чекай, скажете ви, ти ж писав вище, що Галич тих часів був за 5 км у нинішньому Крилосі? Так, ніякого протиріччя тут немає. На місці сучасного Галича в ті часи було невеличке поселення і порт на Дністрі, який і захищав цей замок. Згодом, з перенесенням сюди центру Галицького староства, замок постав вже добре укріпленою кам’яною твердинею.
Деякий час гуляю далі гірським кряжем в напрямку Крилоса. Та час повертати назад. Спускаюся вниз. Містечко поволі оживає, Майдан Різдва прямо поруч зі сходами на Галич-гору заполонили торговці з навколишніх сіл. Але враження, що їх значно більше аніж покупців.
Зрештою знаходжу, де поділося населення містечка. Цього ранку буденного дня вони всі на зупинці громадського транспорту. Їдуть на роботу в сусідній Бурштин, височезні труби якого так добре видно від руїн Старостинського замку…
За матеріалами http://haidamac.org.ua.