Департамент міжнародного співробітництва та євроінтеграції громад Івано-Франківської облдержадміністрації презентує імерсивний етнокультурний туристичний маршрут «Сильвети Покуття», розроблений в рамках реалізації мікропроєкту «Сильвети Покуття», який впроваджувався упродовж 2025 року.

Це одно/дводенний туристичний маршрут, який включає відвідування пам’яток архітектури, музеїв, етномайстерень та інших креативних просторів, участь в інтерактивних екскурсіях, майстеркласах, етно- і ретрофотосесіях.

Особливостями подорожі є її імерсивна складова, можливість для екскурсантів і туристів самостійно конструювати маршрут, обирати місце старту мандрівки, кількість екскурсійних локацій на смій смак та вподобання.

Олександра Гречух, парафіянка костелу Внебовзяття Матері Божої, селище Отинія:

Предки мого прадіда Флоріана Ґладишевського приїхали до Отинії з-під Кракова кілька століть тому назад, коли тут ще було дуже мало людей.

Я католичка, для мене костел - особливе сакральне місце, відвідую його від початку відкриття і освячення, мої рідні зі сторони мами Софії Соботник багато праці вклали у розбудову храму. Для мене, напевно, найбільша його цінність у тому, що він пов'язаний з історією народження поета Ф. Карпінського.

У минулому я працювала майстром виробничого навчання в Отинійському професійному ліцеї, а зараз маю час, бажання і натхнення разом зі своїми колегами, зокрема вчителькою Анастасіє Годованець, поділитись історією храму зі всіма охочими».

Телефон: 099 916 97 89.

Віталій Данило, школяр-етноколекціонер, село Жуків:

«Мене звати Віталій, мені 16 років, і я вже кілька років збираю старовинні речі та створив у селі Жуків свій невеликий музей «Наш край, як рай». Для мене це не просто захоплення - це спосіб зберегти пам’ять про наше минуле й показати людям, наскільки багата і жива українська культура.

Я також розвиваю фольклорний аматорський колектив «Жуківські бабусі», бо вірю, що традиції мають звучати, жити й передаватися далі. Моя мрія - зробити музей більшим, відомішим і таким місцем, куди люди будуть приїжджати, щоб відчути справжню Україну.

Під час екскурсії я розповідаю гостям про артефакти своєї колекції народного одягу, для занурення в атмосферу давнини у музеї можна приміряти етнострій молодої нашого села і зробити фотосесію. В окремі дні мої гості мають нагоду послухати давні пісні, зокрема старовинні весільні ладканки, оскільки екскурсійну програму органічно доповнює колектив «Жуківські бабусі».

Телефон: 098 494 68 54.

Наталія Тарновецька, ініціаторка створення театралізованої екскурсії, культурна діячка, місто Коломия:

«Коломия відкривається не лише як місто, а як жива історія, до якої можна доторкнутися. Інтерактивна екскурсія перетворює звичайну прогулянку на подорож крізь століття - із зустрічами з Олексою Довбушем, Іваном Франком та Ольгою Рошкевич, чиї голоси й досі відлунюють у старих вулицях. Тут історія оживає в емоціях, у романтичних сюжетах і в живому діалозі з акторами, які ведуть за собою у світ минулого.

Це досвід, який дозволяє відчути Коломию серцем: у ритмі коломийки, у барвах писанки, у теплі великодніх гаївок. Учасники не просто спостерігають - вони стають частиною дійства: приміряють образи минулого, створюють власні історії, відкривають для себе музейні скарби та особливі місця міста.

Саме через такі живі, емоційні враження Коломия постає як унікальний туристичний простір - місто, яке не розповідає історію, а проживає її разом із кожним гостем».

Телефон: 096 231 99 23.

Мирослава Кочержук, заступниця директора Музею історії міста Коломиї:

«Коломия – це місто з багатою і цікавою історією, яка сягає ХІІІ сторіччя. Вперше древній літописець закарбував Коломию під роком 1241-им. Чого тільки не пережило відтоді місто! Торгувало сіллю, приваблюючи чумаків з далеких країв, палало вогнем під час нападів турецько-татарських орд, знову й знову відбудовувалося, зводило замки та храми, приймало імператорів і світочів мистецтва, влаштовувало виставки та видавало книжки, стогнало під ярмом окупацій і проводжало кращих своїх синів і доньок на боротьбу за свободу.

З цікавими сторінками минулого знайомить коломиян і гостей Музей історії міста Коломиї. Експозиція розповідає і про першу в Галичині українську театральну виставу, показану саме в Коломиї 1848 року, і про унікальний потяг «льокальку», який прямував колись центром міста.

Тут можна побачити світлини коломийських фотографів кінця ХІХ – першої половини ХХ сторіччя і скористатися оригінальною фотозоною; послухати звучання стародавнього грамофона і зробити відбиток магістратської печатки. А предмети побуту, серед яких колекція прасок, пательня для кави та холодильники, що працювали без електрики, точно здивують відвідувачів.

Найважливіші історичні споруди міста з висоти пташиного польоту представляє об’ємна мапа «Коломия в мініатюрі», виготовлена сучасними коломийськими майстрами. Правдивими реліквіями і окрасою експозиції є книга почесних громадян з 1846 року та крісло-фотель, на якому під час останніх відвідин Коломиї відпочивав Іван Франко».

Телефон: 097 596 93 05.

Михайло Вінтоюк, майстер-кушнір, село Корнич:

«СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ!

Я Михайло, син Василя та Марії. Народжений 1981 Року Божого. Простий житель мальовничого села Корнич, що на Коломийщині. До 35 років працював на різних роботах - пилорама, підсобні роботи на будівництвах, столярство та ін.

І так було допоки на стіні в однієї поважної пані не побачив відоме ретрофото весільної пари із села Корнич, яке змінило моє життя на «до» і «після». На світлині були зображені знатні на той момент майстри Михайло та Софія Гнатюки, які займалися вже майже втраченим ремеслом - кушнірством. А ця поважна пані - Марія Антонюк - виявилась їх дочкою. Вона також займалась все своє життя цим ремеслом і навчила мене.

Кушнір - це майстер, який виправляє шкіру та шиє з неї верхній одяг. Кожухи, кептарі, шапки, рукавиці. Відтоді я почав шити кептарі. Згодом до мене почали звертатись люди з проханнями відреставрувати їхні родинні давні кептарі-кожухи - таким чином я ще набрав більше досвіду, бо в руках були сотні різних моделей кептарів з різних регіонів України. З часом в мене виникла ідея шити ідентичні копії кептарів. На натуральних матеріалах і так як колись - все в ручну - на даний момент я вже пошив 11 копій.

От, напевно, і в тому моя місія відродити якомога найбільше наших кептарів. Свої роботи я спочатку фотографував на вішаках, потім у нас з моєю племінницею Надією Вінтонюк, яка інколи допомагала мені з реставраціями, виникла ідея фотографувати все на моделях. З часом ми зібрали цілу колекцію одягу і створили модельний колектив для показу давніх строїв. Так народився проєкт «ВІДРОДЖЕННЯ».

Колекціоную давні речі та роблю покази задля того, щоб люди бачили, в яких строях колись ходили наші предки. А реставрую і шию копії, щоб не втратилась історія і щоб передати цю історію нашим нащадкам. Не тільки пам'ять, а саме ремесло! На моїй екскурсії на гостей очікують цікаві розповіді та майстеркласи».

Марія Грабовська, провідна бібліотекарка, культурна діячка, село Сопів:

«Більше двадцяти років я працюю у сфері культури села Сопів. У нас є свій краєзнавчий музей - невеликий, але дуже душевний. Тут кожна річ має свою історію. Упродовж цих років я організувала тут безліч заходів: свята фольклору, етнографічні посиденьки, гастротури по приготуванні давніх страв, відтворення свят, які притаманні нашому селу. Поруч із музеєм розташований стародавній автентичний млин, який теж рекомендую відвідати нашим гостям. У музеї та біля млина екскурсанти мають чудову можливість не лише пізнати історію, а й створити особливі спогади. Тут можна організувати фотосесію в етностилі. Вишиванки, авторські аксесуари та природне тло допоможуть передати красу українських традицій і створити по-справжньому душевні кадри».

Телефон: 097 857 91 20.

Мирослава Волощук, власниця сироварні «Мірина майстерня сиру», село Трійця:

«На біодинамічній фермі розводимо кіз, виготовляємо козиний витриманий сир, займаємось гастротуризмом. На наших екскурсіях можна не лише посмакувати сиром, а й спробувати самому його зробити. Цьогоріч також розпочинаємо упроваджувати реабілітаційну програму «Зцілення природою». Запрошую відвідувачів на «спілкування» з козичками, сирні дегустації і фермерський обід».

Телефон: 068 45 883 05.

Ольга Слободян, керівниця відділу культури та туризму Снятинської міської ради:

«Снятин є одним із найдавніших міст Прикарпаття зі своєю цікавою історією, культурою та традиціями. Проживання в місті різних етнічних груп до початку ХХ століття мало значний вплив на «архітектурний дизайн Снятина». Зараз історична частина міста – це 66 пам’яток архітектури.

Частина пам’яток входить до екскурсійного маршруту «Архітектурний променад». Цей маршрут є візитівковим краєзнавчим екскурсом, котрий дає загальне уявлення про культурну, етнічну та історичну поліфонію Снятина. Самобутня архітектура міста та його значима історико-культурна спадщина дають підстави пропонувати «Архітектурний променад Снятином» як маршрут місцевого значення, котрий розкриває специфіку та самобутній колорит цього міста. Окрім архітектурної харизматичности, маршрут розкриває і ментальне обличчя «позачасового міста», якого ще не торкнулася рука урбанізації.

Особливою окрасою міста і цього маршруту є ратуша та вихід на оглядовий майданчик звідки відкриваються чудові краєвиди на Покуття, Гуцульщину та Буковину.

Телефон: 097 171 22 17.

Іванна Стеф’юк, письменниця, літературознавиця, етнографиня, музейниця, місто Снятин:

«Упродовж мандрівки гості побачать і почують цікаві історії про ратушу, «Будинок торгівлі» (бізнес-клуб минулого століття), повітову раду, відвідають екскурсію у музеї Марка Черемшини, зможуть заглибитися у суголосся, а місцями еклектику архітектурних стилів міста.

Променад Снятином - це знати, що у кожного будинку є душа. Душа свого часу. Це загадковий маєток з кімнатою без вікон і красива ратуша з «капсулою часу». Це традиція з міським колоритом. Це музеї, кожен з яких має свій характер. Снятин - це завжди дуже делікатна мандрівка. Променад між часами».

Телефон: 095 244 95 79.

Богдан Микитюк, власник гончарної майстерні «Покутська кераміка», м. Городенка:

«Покутська кераміка почалась із ентузіазму Антона Микитюка у 2010 році, який хотів виготовляти керамічний посуд; згодом до нього долучились інші члени сім’ї, а потім друзі, друзі друзів. 

Зараз Покутська кераміка - це сімейне виробництво керамічного посуду ручної роботи у місті Городенка.

Наша команда створює посуд, який покликаний приносити радість та вражати кожного, хто ним користується. Через посуд ми хочемо відновлювати зв’язок з українськими національними традиціями та поширювати їх.  Нашою ціллю є створення локальної екосистеми, яка працює на рівні громади, через розвиток бізнесу, освіти і туризму.

Запрошуємо у гості на екскурсію та майстеркласи».

Телефон: 067 344 87 84.

Галина Гафійчук, етноколекціонерка, засновниця музею «Етноскриня», село Глушків:

«Музей «Етноскриня» - скарбниця народної спадщини. Моя приватна колекція налічує понад 100 унікальних строїв народного одягу кінця XIX - початку XX століття. Також у музеї представлена давня кераміка, предмети побуту та старовинні світлини, що розповідають про життя наших предків.

Окрім колекціонування і популяризації спадщини, я відтворюю сорочки за старовинними зразками, виготовляю жіночі прикраси в етностилі, проводжу майстеркласи з виготовлення різдвяних павуків, розпису писанок, виготовлення квітів на весільне деревце.

Під час екскурсії відвідувачі музею зможуть не тільки послухати про наші давні одягові традиції, але й зробити фотосесію у народному строї, долучитись до участі у весільному обряді, який я відтворила із жіночим колективом села Глушків».

Телефон: 097 670 20 18.

Андрій Кравець, гід, місто Городенка:

Я історик, краєзнавець, працюю науковим співробітником Городенківського краєзнавчого музею «Покуття».

Городенка цікава своєю багатою історією та архітектурою.  Для гостей міста традицйно пропоную екскурсію до сакральних пам’яток Покуття - церкви Успення Пресвятої Богородиці (1763 р.) та костелу Непорочного Зачаття Діви Марії (1760 р.), в яких колись були дерев'яні  скульптури роботи Іогана Пінзеля.

Сам костел цікавий як історично, так і своїми підвалами та криптою, адже до нього примикає будівля колишнього монастиря, котрий також має великі підвали. Також при нагоді можна оглянути вірменський костел (1706 р.) - найдавнішу кам'яну споруду Городенки».

Телефон: 097 162 14 85.

«Сильвети Покуття» запрошують у гості.

Довідково.

Упродовж 2025 року департаментом міжнародного співробітництва та євроінтеграції громад Івано-Франківської облдержадміністрації упроваджувалась чергова ініціатива, спрямована на підвищення інституційної спроможності територіальних громад області у сфері управління туризмом – мікропроєкт «Сильвети Покуття».

Його метою було вивчення і популяризація покутської спадщини, підвищення рівня впізнаваності етнорегіону Покуття серед учасників ринку внутрішнього туризму, розвиток етнографічного туризму в Івано-Франківській області.

За результатами реалізації заходів мікропроєкту «Сильвети Покуття», зокрема, сформований каталог об’єктів і атракцій для «конструктора» імерсивних маршрутів етнорегіоном, а також розроблений імерсивний етнокультурний туристичний маршрут «Сильвети Покуття».

Світлина заголовку Олександри Дубовицької