30 червня 2026 року у межах соціального проєкту «Турбота про родину Героя» відбувся шостий екскурсійний тур для 17 членів сімей загиблих та зниклих безвісти військовослужбовців із Тлумацької територіальної громади.

Учасники мандрівки вирушили у подорож до Коломиї, покликану подарувати рідним полеглих захисників тепло, увагу та можливість перезавантажитися.

Програма туру була насиченою, емоційною і по-справжньому живою – усе, аби учасники змогли хоч на кілька годин відволіктися від буденних турбот і поринути в атмосферу старовинного міста.

Пішохідна екскурсія містом стала яскравим стартом подорожі. Гості разом із досвідченим гідом та невгамовним Олексою Довбушем пройшли брукованими вуличками Коломиї, дізналися про її славне минуле, почули неймовірні легенди та просто насолодилися неповторною атмосферою Покуття.

Біля пам’ятника Івану Франку на них чекала справжня театральна несподіванка – зворушлива вистава про кохання Каменяра та Юзефи Рожкевич, яка викликала щирі емоції в кожного.

Далі культурна програма продовжилась: гості відвідали філармонію і театр, де доторкнулися до мистецького життя Коломиї. А ще побували у найбільшому на заході України греко-католицькому соборі, що вражає своєю величчю та вміщує 5000 осіб.

Особливе захоплення викликала можливість перевтілитися на панну або пана ХІХ століття в місцевій бібліотеці. Учасники із задоволенням приміряли стильні історичні образи та влаштували собі фотосесію на згадку – з посмішками, жартами та чудовим настроєм.

Далі мандрівники завітали до затишного Музею історії міста Коломиї, що розташований у старовинній будівлі початку ХХ століття. Старі світлини, автентичні речі видатних коломиян, артефакти різних епох – усе це оживало в розповідях екскурсовода та переносило учасників у минуле. Гості не просто дивилися на експонати, а по-справжньому відчували ритм старого міста.

Яскравим акордом дня став Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. Перший український музей Галичини, заснований у 1926 році, зустрів гостей багатою колекцією експонатів. Різьба по дереву, інкрустація, випалювання, гончарство, автентичний одяг, вишивка та килимарство – усе це від XVII століття до сьогодення. Кожна річ дихала історією, а руки майстрів ніби продовжували творити крізь століття.

Фінальною локацією подорожі став Музей писанкового розпису. Споруда у формі гігантського яйця, занесена до Книги рекордів Гіннеса, вразила всіх без винятку. А коли гості побачили неймовірний писанковий розпис усередині – тонкий, філігранний, сповнений символіки, – у залі лунали вигуки захоплення. Кожен знаходив тут щось своє: оберіг, натхнення або просто тепло, якого так бракує в будні.

Такі подорожі лікують душі, дарують віру в завтрашній день і нагадують, що поряд є люди, готові підставити плече. А попереду – нові зустрічі, нові маршрути та нові емоції.