Розташування:
с. Михальче, Городенківська ТГ
Михальче - давнє укріплене поселення ще з часів князівської доби і епохи підкорення білих хорватів князями київськими. Вигідне розташування на правому березі р. Дністер сприяло його розростанню та перетворенню в містечко. За свідченнями істориків та переказів, містечко служило «Східними воротами Галичини». У 1439 р. тут вперше на Городенківщині було засновано католицьку парафію та побудовано костел святих Михайла, Катерини і Станіслава. Фундаторами його зведення були власник села, староста Снятинський та Коломийський, майбутній воєвода подільський Михайло «Мужило» Бучацький і його дружина Катерина.
Починаючи з XVI ст., Покуття систематично піддавалося нападам татар. Найбільш руйнівним виявився татарський напад у 1621 р. Після нього, як стверджує місцева легенда, у Михальчому залишилося лише дві сім'ї. Їх називали Осадчуками – тими, хто пережив ворожу осаду.
У 1715 р. власник Михальче єпископ Львівський Ян Скарбек відновив римо-католицьку парафію, тоді ж, ймовірно, взялися і за храм. Відомо, що костел 1715 р. мав ще дерев'яну вівтарну частину, ґонтовий дах, а стіни були з глини і соломи. Мурований храм почали будувати у 1721 р. на новому місці, святиню з п'ятьма вівтарями було освячено у 1775 р. (або 1776 р.).
Під час Першої світової війни у 1916 р. костел зазнав сильних пошкоджень, реставрація будівлі тривала до 1925 р., але у 1944 р. храм закрили, весь його інвентар, оздоблення згодом розграбували. У радянський період споруду використовували як склад.
Зараз костел перебуває у напівзруйнованому стані. Поруч збереглася дзвіниця, в арочній ніші якої стоїть скульптура Св. Михайла. Також фрагментарно зберігся мур, яким обнесено подвір’я костелу, та муровані ворота при вході.