Терношорська Лада


Розташування:
На межі сіл Снідавка і Яворів Косівського р-ну

Унікальний скельний комплекс на південному схилі гори Терношора (989,9 м н.р.м.) Терношорське святилище - давнє язичницьке святилище наших предків, одне з найпотужніших місць сили в Карпатах. Ще за декілька тисячоліть до Різдва Христа наші пращури досконало володіли знаннями про зоряне небо, річний сонячний цикл, пори року, на основі чого формувалися і відбувалися відзначення основних дат, святкувань, ритуалів, загалом весь уклад життя, які до певної міри збереглись понині. Для ведення календарів облаштовувалися обсерваторії-святилища - місця точного часу.

Святилище розміщується на південному схилі гори Терношора на природному восьмиметровому кам’яному крузі. Воно має форму видовженого гірського схилу. Його утворюють пісковики з величезних кам’яних брил. Найхимерніша скеля відома серед місцевого населення як «Голова Довбуша», а в науковому світі як «Терношорська Лада». Ця грандіозна статуя, повернута на схід, вагою понад 100 тон і висотою понад 10 метрів, нагадує в загальних рисах вагітну жінку. За версією М.Кугутяка та С.Пушика, це святилище присвячено жінці-матері, божественій Ладі, котра уособлювала достаток і родючість. Наявність поруч жертовної ями, сонцеподібного каменя-диску й інших рукотворних, чи частково оброблених каменів, свідчать про той факт, що Терношорське святилище було одночасно ще і календарним. У цьому контексті за народними повір’ями і святкуваннями, вагітна жінка й інші об’єкти ознаменовували народження нового Бога-Сонця. Подія ототожнювалася з перемогою дня (Білобога) над ніччю (Чорнобогом). З цієї сакральної точки Сонце «повертало» на літо. Цікаво, що у Римській імперії (до н.е.) 25 грудня теж відзначили свято народження Сонця. 

Весь Терношорський скельний комплекс займає площу близько 4 тис. кв. м. Висота скель сягає 40-ка метрів. Пам’ятка має складну структуру. Особливий інтерес становлять дві вертикальні плити, які разом утворюють круг гігантських розмірів. Його діаметр - близько 8 метрів. Круг, що нагадує сонячний диск, має схематичний вигляд голови зооморфної істоти, найбільш вірогідно - голову лева з характерним зображенням примружених очей, широкого носа, морди, розділеної навпіл двометровим рівчаком, що сходить до землі. Верхня частина круга має своєрідну меандрову сонячну «корону», подібну до лев’ячої гриви.