Смаки Бойківських Карпат

Розпочинаємо нашу мандрівку з селища Вигода. Сюди на автомобілі з Івано-Франківська можливо доїхати за 2 години, водночас можна доїхати залізницею до міста Долина, а вже звідки у сторону Вигоди курсують маршрутні автобуси.

Головною принадою Вигоди однозначно є вузькоколійка, якою вже понад 100 років (!) курсують тягачі. Створена для перевезення деревини вузькоколійка пережила дві світових війни та змінила безліч господарів. У часи незалежної України вона стала не лише промисловим, а й туристичним об’єктом, навколо якого нині активно розвивається інфраструктура.

Зараз вузькоколійною залізницею (вона носить таку назву, оскільки ширина колії менша за звичайну – 70 см) курсує «Карпатський трамвай», що складається з тягача, кількох вагончиків та однієї платформи.

Подорож займає майже цілий день, кілька десятків кілометрів гості Бойківщини мандруючи потягом, мають можливість спостерігати з вікон вагончиків мальовничі пейзажі українських Карпат уздовж річок Свіча і Мізунка.

Візитною карткою Вигоди, крім «Карпатського трамваю», є «Центр спадщини Вигодської вузькоколійки», який виглядає одночасно давнім і новим. Це найстаріший будинок селища (споруджений у 1885 р.), колишня резиденція австрійського барона Леопольда Поппера фон Подгарі, власника місцевих лісів, засновника першого вигодського тартака та першої у Карпатах вузькоколійної залізниці.

Цікава історія порятунку цієї будівлі та подальшої її історії. Занедбану резиденцію у радянські часи перетворили на сільський клуб. Упродовж крайніх 30+ років половина приміщення пустувала, інша – належала бібліотеці. У 2008 р. дві кімнати були впорядковані та надані місцевому відділку міліції. Проте приміщення і далі використовувалося мало та до 2013 р. перебувало у руїнах допоки тут не створили музей найстарішої діючої вузькоколійки у Карпатах. На сьогодні – це є один із найцікавіших інтерактивних музеїв Бойківщини.

Поруч розташовані парк, набережна з пляжною зоною, оглядові майданчики, з яких відкриваються чудові краєвиди, зокрема місце злиття річок Мізунки та Свічі і місцевий «водоспад» на Свічі – перепад води створюють залишки занедбаної греблі, спорудженої збирати воду для деревообробки.

Зараз це улюблене місце для відпочинку багатьох людей. Сонячні ванни на Свічі у Вигоді влітку – популярне місце не тільки для місцевих, але й для багатьох туристів Прикарпаття.

Та ми ж шукали інші враження – бойківські страви. І знайшли їх у медоварні та крафтовій крамниці кластеру сільського туризму «Бойківський колорит».

Кластер створений з метою розвитку і популяризації сільського туризму на території Бойківщини, реалізації спільних заходів з організації відпочинку туристів. Протягом 2019 р. представники туристичного бізнесу, які об’єднались в кластер, пробували свої сили в спільній промоції та заходах рекреації. Як результат – організували три гастрономічні фестивалі: «Бойківський борщ», «Дари Карпатського лісу», «Бульбяні прироги Бойківські». Ініціатором об’єднання є Оксана Клебан із с. Старий Мізунь.

У 2020 р. бойківську кухню показала Леся Нікітюк у своїй програмі «Le Маршрутка». Вона приїжджала до Вигоди на фестиваль «Єднання поколінь. Бойки», організований ГО «Молода Просвіта Прикарпаття» за підтримки відділу культури Вигодської селищної громади. Тоді саме представники кластеру «Бойківський колорит» влаштували для гості частування і майстер-класи із приготування давніх бойківських страв.

Спробувавши дари Бойківських Карпат від місцевих виробників, залишаємо Вигоду і їдемо смакувати у село Старий Мізунь.

На виїзді з Вигоди за мостом звертаємо ліворуч та їдемо до моста над річкою Мізунка. Звідти, звернувши ліворуч перед мостом, ви зможете доїхати до урочища Підсигавка.

Кажуть, тут, у місцевій садибі, можна скушутувати традиційну бойківську страву – бульбяні пироги. Вас не тільки нагодують, але й запропонують, наприклад, провести екскурсію, зводити на гриби та показати місцеві красоти. От про ці красоти поруч варто вам розказати.

Минувши міст над Мізункою, через півтора кілометра руху звертаємо праворуч до села Кропивник. Наша локація ще попереду, до неї потрібно проїхати кілька кілометрів бездоріжжям, щоб натрапити на Кропивницькі скелі (інша назва – Дарваєві скелі).

Дарваєві скелі – це поки що невідомі та недосліджені місця, проте досить красиві, вони чимось нагадують Бовкоти.

Невисокі скелі розташовані на схилах гори Біла Розтока, декілька масивніших розкинулись трохи вище потоку місцевого Путня. Мальовничості цій локації додають кілька водоспадів висотою до двох метрів.

Безсумнівно, тут раніше жили люди, його могли використовувати і як давнє святилище чи місце сили.

Особливу увагу привертає скеля схожа на змію, під якою розташований грот, в давнину це могла бути і печера. Ця скеля наче нависає над всім цим комплексом. 

Ми повертаємось назад до села Старий Мізунь, звертаємо праворуч та будемо їхати тією дорогою, де є асфальт. Постійно рухаємося вздовж лінії вузькоколійки. Минувши село, праворуч побачимо болотяну рослинність, а далі – інформаційну табличку «Болото Ширковець». Сьогодні Ширковець живлять дощові води, завдяки яким воно не пересихає. Більшість поверхні болота покривають мохи й різні види осоки, а також лісові ягоди – чорниця і брусниця, тут росте і журавлина дрібноплода, занесена до Червоної книги України. Із рідкісних видів рослин можна побачити росичку круглолисту – комахоїдну багаторічну рослину.

Саме болото розкинулось на 12 гектарах. Від головної дороги облаштована екологічна стежина з поручнями, допитливі природолюби можуть почитати цікаву інформацію на стендах.

Ближче до середини шляху відривається вся краса місцевої природи, роздивитись яку допоможуть облаштовані оглядові вежі.

Мандруємо далі, повертаємось на основну дорогу, рухаємось вздовж вузькоколійки в сторону Нового Мізуня.

Важливо: по Новому Мізуні потрібно їхати тією дорогою, де гірший асфальт, адже дорога з кращим заведе в глухий кут.

Проїжджаємо близько 2 кілометрів та натрапляємо на відомі Мізунські водоспади, або, як інші їх називають, пороги. Це прекрасне місце для любителів гірського відпочинку. Круті схили і пороги на річці Мізунці створюють неймовірно видовищний каскад водоспадів. Найбільш видовищні водоспади весною, чим користають любителі сплавів. Мізунські водоспади – це три каскади у три метри заввишки. Цей водоспад чимось нагадує відомий в Карпатах водоспад Пробій, проте більш безпечний.

Добре роздивитись Мізунські водоспади можна з вікна «Карпатського трамваю» (також колись їх можна було оглянути з вузькоколійного моста поруч, проте той міст в аварійному стані, прохід на нього закритий).

Його маршрут якраз пролягає поруч із річкою Мізункою. Особливо приємно тут відпочивати влітку, коли від річки віє прохолодою, а в тіні можна сховатися від спекотного сонця.

Проїжджаємо ще декілька кілометрів та натрапляємо на головний об'єкт нашої подорожі – ферму, де тримають овець французької породи Лакорд. Ця порода відрізняється хорошою якістю молока та м'яса.

Загальна площа господарства близько 3-х гектарів, поділена на окремі зони – для туристів та вівчарів. Ферма відкрита відносно недавно, зараз тут виготовляють 9 видів сирів, масло та ковбасу. Найдорожчими на фермі є 3 види сирів: манчего, пекоріно та мізунський, особливістю яких є довгий період зберігання – від 3 місяців і до одного року.

Сири зберігаються у погребі, на поличках: праворуч дорожчі сорти, ліворуч – дешевші; вони покриті різнокольоровим харчовим латексом, кожний колір відповідає певному виду сиру.

На території господарства розташований музей. Це батьківська хата господарів ферми, збудована ще 1818 р. і перенесена зі Старого Мізуня.

Сама оселя складається з кількох кімнат, за коридором на стінах висять безліч старих світлин. У першій кімнаті відчувається весь бойківський колорит: тут і вишивка, ліжко-колиска, сервант...

Друга кімната присвячена бойківському одягу. У третій кімнаті, де колись жила худоба, тепер зібрали знаряддя праці бойків.

Нам пощастило натрапити на процес копчення сиру за допомогою холодного копчення, він готується дві доби коптиться на букових дровах без кори.

Тут, на фермі, надегустувавшись вдосталь, наша гастромандрівка і завершилась. 

Свіже повітря, чудові краєвиди, смачна натуральна їжа. Ця подорож принесла незабутні враження...

За день відвідати всі гастрономічні місця Бойківських Карпат неможливо, то ж радимо заночувати у місцевих гостинних садибах, щоб продовжити пошуки нових бойківських смаків.

Наприклад, завітавши у село Пшеничники. Зауважте, що доведеться їхати польовою дорогою через ліс, що в дощову погоду може стати проблемою. Там розташована страусина ферма, де вас нагодують бойківськими стравами, ви точно захочете спробувати тут ще дещо особливе – омлет із страусиного яйця. Одним таким можна нагодувати 10 людей.

Враження від бойківського колориту ми та наші смакові рецептори отримали неймовірні. Це той випадок, коли варто приїхати і спробувати, бо інакше ніяк.

Фото: Shakilov Neel, Карпатський трамвай Вигода, Volodymyr Gryniuk, Oleksandr Malyon, Sergiy You, carpathianflavor, Андрій Тимків, Туроператор Відвідай, Овеча Ферма Дубовий Кут, Mariya Kozakevych.

Контатки:

Володимир Штогрин (с-ще Вигода): 068 138 22 19.

Оксана Клебан (с. Старий Мізунь): 096 945 90 23.

Оксана Костів (с. Новий Мізунь): 095 131 49 51.

Ірина Подопригора (с. Пшеничники): 068 144 20 37.

«Ось і завершились п’ять мандрівок Бойківським Карпатами, в яких ми з вами пережили безліч емоцій. Маршрути були кожний по-своєму цікавими. Упевнений, що кожний обере собі свій до вподоби, щоб цього або наступного року відкрити незвідану Бойківщину. Власне тут, на Бойківщині, є більше сотні туристичних об’єктів – гори, скелі, печери, водоспади, храми, соляні джерела тощо, про які обов’язково розповім, до зустрічі у нових мандрах!».

Андрій Тимків. «Бойківські Карпати: експедиція». 

Всі права застережено. Повне або часткове використання матеріалів дозволяється тільки за умови активного, прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на конкретний матеріал та згадки першоджерела не нижче другого абзацу тексту.